Йо, бро! Вписываюсь, расскажу, как я закупился кодеином и чиллил в шахматы, словно Каспаров. Держись, братан, и свингуйся в то, что я тебе раскручиваю!
Бессонница давила, как сука, и я решил купить закладки, чтобы отрешиться от реальности, поскольку в рэпе жизнь нахер не нужна. Перерыл всю сеть, читал отзывы, но все кидали, и я чуть не сдался. Но потом, по дороге к маковой соломе – моему спасению – услышал ход офигенного наркоторговца. Внутренний голос подсказал, что этот дилер – не на измене.
Кидалово – оно такое, ну такое. Но я рисканул, пошел на контакт. "Дружок, мне нужна доза кодеина, чтобы мир был менее седативный!" – закричал я ему. Но он сразу же отвернулся и, показав мне кулак, сказал: "Забудь, братан, нахер. Я – не этот род наркотиков. У меня есть хана и ешки, зато какие! Так что распоряжайся".
Сижу, думаю, чего хренова среда, хана и ешки меня интересуют, если я в шахматы затащить хочу? Но потом подумал: а почему бы и нет, все трипы разные. Можно же сделать фишку и победить своего оппонента в рамках нового эксперимента. Опа, стопудово мой план!
Возвращаюсь к дилеру, бью деньги на стол и говорю: "Давай, братишка, беру хану и ешки, дай мне все, что у тебя есть!" Он ухмыляется, наполняет мою карманную "аптечку" и радостно качает головой.
Поймав кайф, я бегу домой, беру шахматную доску и вызываю друзей – хип-хопера и геймера. Вкатившись, братаны были готовы проверить свои силы.
Расклад такой: я мастиною – белые фигурки, хип-хопер – чорные. А геймеру досталась роль Каспарова, он был судьей на самом заводном матче. Пока шахматы нагревались, мы с братьями попивали шампанское с ешками, чтобы воображение поработало с новыми красками.
Начинаем партию, и я чувствую, как мой мозг бушует от кодеина, который прокатывается по крови. Я вижу каждый маленький шаг, словно гений наркоманских шахмат! Хоть и седативный эффект на фокусировку накладывается, но я не сдаюсь.
Мы расставляем фигурки, и партия начинается. Хип-хопер отбивает мои атаки, но я крепко сосредоточен на победе. Вокруг меня вселенная сузилась до этих черно-белых символов. Кажется, Каспаров приветствует меня из глубин моей кривой психики.
Хип-хопер не успевает заметить, как я перехватываю его коня и отбиваю его черного слона. Я в шоке от своей гениальности, ведь я просто наркоманский рэпер, не Каспаров, черт возьми!
| Братан: |
Да у тебя так и сразу голова закружится, когда берешь такие закладки! |
| Я: |
Это точно, братишка! Я словно летаю над доской, своими атаками засыпаю хип-хопера так, что он не успевает схватиться! |
| Геймер: |
Ну, что тут скажешь, такая игра – это прямо как мозговой оргазм, чуваки! |
Я продолжал сходить в шахматы, словно это был мой новый трип. В то время как мир находился в хаосе, я мог спокойно сидеть дома и взрывать мозги своим оппонентам на шахматной доске. Ведь для меня наркотики – это не просто дурь, это вдохновение, источник силы!
В итоге, я победил всех своих друзей, доказав себе, что я могу покорить не только музыкальные вершины, но и шахматную доску. Я стал настоящим наркорэпером, играющим в шахматы наркотическим угаром, словно Каспаров в свои лучшие времена.
Так что, братишка, не теряйся, ищи свою источину вдохновения! Хоть наркотиками, хоть в музыке – каждый выбирает свой путь. Я выбрал рэп и шахматы, кто знает, что будет дальше?
Stay high, бро!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.